злучений
злу́чений
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до злучити.
2》 у знач. прикм. Який злучився, з'єднався докупи.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- злучений — злу́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- злучений — Злу́чений. Дієприкм. від злучити. Із сим злучена й трета характеристична прикмета спілок, а іменно рівноправність всіх членів спілки (Товариш, 1908, 89). Українська літературна мова на Буковині
- злучений — ЗЛУ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до злучи́ти. І в гомоні темних дубів Вчувається грізна розмова, З погордою злучений гнів (Дн. Чайка, Тв., 1960, 345). 2. у знач. прикм. Який злучився, з’єднався докупи. Словник української мови в 11 томах