змисл

Змисл.

1. Чуття. Се чиста пісня лісів, ще й до того смерекових, і я думаю, що вона подобається кожному, хто розуміється на природі і на супокою в природі. Хто має слух і змисл до голосу лісного (Коб., Листи, 62, 378);

/ частіше мн. Органи чуття. Доки не замітимо яких виїмків у проявах, що підходять під наші змисли, доти мусимо вважати їх справжніми (Канюк, 1911, 48)

// пол. zmysł — чуття, відчуття, zmysły, мн. — органи чуття.

2. Внутрішній потяг, чуття до чогось, здатність відчувати, розуміти. Коли зважить ся змисл населеня до ощадности, то можна без сумніву твердити, що Австрия не уступає жадній державі середної Европи щодо моральних елементів в характері своєї людности (Б., 1895, 16, 4); Без змислу купецкого ніякий промисловець не вдіє нічого, хоч би він мав і не знати яке фахове образованє, і який капітал закладóвий та оборотовий (Б., 1895, 19, 2); Самі ті голоси показують, яклихо стоїть справа у нас з рільництвом, коли у наших хліборобів нема ще змислу для товариства господарского (Б., 1895, 19, 2); Нашою цілею є людем виробити змисл до висшого способу житя і для духових розкошів (Товариш, 1908, 180); [Тома В. Allen] — репрезентант того типу анґлійских кооператистів, у котрих є гармонійно злучений практичний змисл з широким суспільним ідеалізмом (Товариш, 1908, 175)

// пол. zmyzł — почуття, розуміння, zmyzł humoru — почуття гумору, zmyzł do handlu — торгова жилка;

● Не мати змислу — не мати почуття, розуміння чогось, не дбати про щось. Сьвященники-румунізатори, як чужі межи руским народом, не тілько не мають змислу для єго национальних потреб, але відносять ся до них байдуже, ба навіть ворожо й агресивно (Б., 1895, 10, 1); “Таке товариство, як “Unitas”, — читаємо в протоколах — не має у людий поступових змислу і межи сьвітлійшими академіками навіть подібна згадка не може повстати. Ми, Русини, маємо иньші тенденції і иньші ідеали, ніж пропаговане католицизму; а против самого католицизму ніхто з товаришів ніколи не виступав (Сімович, 1908, 511).