змилка

Зми́лка. Помилка. Аби в тих поданях не було якої змилки, найліпше було б прислати їх до д-ра Стоцкого в Чернівцях, щоб їх переглянув (См.-Стоцький, Порадник, 30)

// порівн. пол. omyłka, pomyłka — помилка; бук. діал. змилити — помилитися.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змилка — Зми́лка, -ки ж. Ошибка. Угор. Словник української мови Грінченка