керунок

Керу́нок. Напрямок.

● В тім керунку - стосовно того, щодо того. Се одинока моя надгорода і вдоволення в житті, наколи хтось обізветься домене в тім керунку щирим словом (Коб., Листи, 187, 613)

// пол. kierunek — напрямок, курс.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. керунок — керу́нок іменник чоловічого роду напрям рідко Орфографічний словник української мови
  2. керунок — -нку, ч., рідко. Те саме, що напрям 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. керунок — КЕРУ́НОК, нку, ч. 1. Те саме, що на́прям 1. Великими стрибками побіг [Денис] озиминою в тому керунку, де впала птиця (Григорій Тютюнник); Учора в керунку Лiсничiвки чулась якась стрiлянина (Р. Словник української мови у 20 томах
  4. керунок — НА́ПРЯМ (лінія руху кого-, чого-небудь), НА́ПРЯМОК, КЕРУ́НОК рідше; КУРС (лінія руху судна, літака тощо); МАРШРУ́Т (наперед визначений шлях їзди, проходження тощо); ШЛЯХ, ДОРО́ГА, ПУТЬ заст., поет. (напрям руху в який-небудь бік, до певного місця). Словник синонімів української мови
  5. керунок — КЕРУ́НОК, нку, ч., рідко. Те саме, що на́прям 1. Кожної миті сплав наш мусив міняти керунок (Мур., Бук. повість, 1959, 32); Великими стрибками побіг [Денис] озиминою в тому керунку, де впала птиця (Тют., Вир, 1964, 139). Словник української мови в 11 томах
  6. керунок — Керунок, -нку м. Направленіе. Словник української мови Грінченка