клєрик
Клє́рик. Належний до кліру-духовенства, особа духовного сану. Хоч не всі сьвященники явили ся, то збори майже сотки україньских клєриків робили приємне вражінє, що підносило і підбадьорувало духа (Звідомл., 1914, 49)
// пол. kler — духовенство.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клєрик — клє́рик жарт., ірон. хлопець (ст): Ну ти, клєрик малий! (Горбач) Лексикон львівський: поважно і на жарт