1. Українська літературна мова на Буковині

комірник

Комі́рник.

1. Мешканець, що наймає кімнату (куток) у чужій оселі, не маючи власної. Через будівельну спілку комірник стає властителем дому; платить комірне собі самому яко членови спілки — то ж сам себе за двері не викине (Товариш, 1908, 201).

2. перен. Чужинець, приймас [Православні сьвященники україньскої народности, зібрані 10. жовтня 1913 р. в Чернівцях, ] протестують якнайрішучійше проти ображаючого і провокуючогоукраїньский православний нарід рішеня волоского сьвященничого віча, котрим домагаєть ся “віддаленя“ православних “Українців“ із православної буковиньскої архідієцезиї, немов яких наймитів чи комірників, а уважають і обстають твердо при тім, що обом православним нациям Буковини, і Українцям, і Волохам, належать однакові права в православній буковиньскій архидієцезиї (Звідомл., 1914, 62)

// пол. komornic — мешканець, який наймає кімнату (куток), komornica -1) безземельна селянка, яка мешкає в чужій хаті, 2) мешканка; див. іще комірне.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комірник — Комірни́к: Комі́рник: — квартирант, селянин, що не мав власної хати [46-2] — люди, що живуть в чужій хаті, квартиранти [XIX] Панщину в Австрії зніс був властиво вже цісар Йосиф II патентом... Словник з творів Івана Франка
  2. комірник — комі́рник іменник чоловічого роду, істота квартирант розм. комірни́к іменник чоловічого роду, істота працівник складу Орфографічний словник української мови
  3. комірник — див. КВАРТИРАНТ. маґазинер, г. магазинник, в-й каптенармус, суч. завскладу. Словник синонімів Караванського
  4. комірник — I ком`ірник-а, ч. Квартирант, винаймач житла. II комірн`ик-а, ч. Той, хто завідує коморою, складом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. комірник — КОМІ́РНИК, а, ч., розм. Те саме, що квартира́нт. Шостий комірник, ученик сьомого класу гімназіального, Микола Демидів, лежав також на ліжку біля вікна (О. Словник української мови у 20 томах
  6. комірник — КВАРТИРА́НТ, КВАРТИРОНАЙМА́Ч, ПОЖИЛЕ́ЦЬ, КВАТИРА́НТ розм., КОМІ́РНИК розм., ЖИЛЕ́ЦЬ розм., ПОСТОЯ́ЛЕЦЬ заст. В комунальній квартирі було вісім квартирантів (Остап Вишня); — А дітей у вас, певно, з десятеро. Словник синонімів української мови
  7. комірник — Комі́рник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. комірник — КОМІ́РНИК, а́, ч., розм. Те саме, що квартира́нт. Шостий комірник, ученик сьомого класу гімназіального, Микола Демидів, лежав також на ліжку біля вікна (Мак., Вибр., 1954, 48). ◊ Іти́ (піти́) в комі́рники — ставати квартирантом. Словник української мови в 11 томах
  9. комірник — Комірник, -ка м. 1) Жилець, постоялець. Уман. V. Вх. Зн. 27. 2) Сборщикъ пошлинъ на таможнѣ. ум. комірниче́нько. Там на долині стоїть дві ялині: там наша пані ягідки рвала, комірниченька ісподобала. н. п. Словник української мови Грінченка