1. Українська літературна мова на Буковині

комітент

Коміте́нт. Особа, що дає доручення іншій особі, комісіонерові. Союз руских хліборобских спілок на Буковині “Селяньска Каса” [...] перебирає до переховку цінні папери, дорогі металі і иньші дорогоцінності, купує і продає цінні папери на рахунок своїх комітентів (Б., 1909, рекл)

// пол. komitent, торг. — комітент; порівн. комітент, лат. - особа, що дає доручення іншій особі, комісіонерові (СЧС, 212); комітент (нім. der Kommittent, від лат. committens — той, що доручає) — особа, яка доручає комісіонерові укласти угоду від імені останнього, але за рахунок комітента (СІС, 429-430).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комітент — коміте́нт іменник чоловічого роду, істота доручитель Орфографічний словник української мови
  2. комітент — А. Особа, яка доручає комісіонерові укласти угоду від імені останнього, але за рахунок комітента; особа, яка здала речі на комісію (в комісійну крамницю). Літературне слововживання
  3. комітент — -а, ч., спец. Юридична або фізична особа, яка доручає комісіонерові здійснити за винагороду певну операцію (купівлю, продаж тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. комітент — КОМІТЕ́НТ, а, ч. Юридична або фізична особа, що доручає комісіонерові здійснити за винагороду певну операцію (купівлю, продаж і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
  5. комітент — (англ. comitent) 1. товаровиробник або посередник, тобто сторона, що доручає іншій стороні (комісіонеру) погодження комісії однією або кількох угод з товарами, векселями, акціями, облігаціями тощо. Економічний словник
  6. комітент — коміте́нт [від лат. committens (committentis) – той, що доручає] особа, яка доручає комісіонерові укласти угоду від імені останнього, але за рахунок комітента. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. комітент — Коміте́нт, -та; -те́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. комітент — КОМІТЕ́НТ, а, ч., спец. Той, хто доручає комісіонерові здійснити за винагороду певну операцію (купівлю, продаж тощо)... Словник української мови в 11 томах
  9. комітент — рос. комитент особа, що доручає виконати комісійну, посередницьку, комерційну операцію, укласти угоду від її імені і за її рахунок. Eкономічна енциклопедія