1. Українська літературна мова на Буковині

комісар

Коміса́р. Спостерігач, який стежить за законним перебігом виборів. До виборів може Староство вислати свого комісаря. Він має на те уважати, аби вибори відбували ся так, як приписує закон, аби при виборах був супокій і порядок, більше нічо (См.-Стоцький, Громада, 38)

// пол. komisarz — комісар, член комісії.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комісар — (при старостві) політичний районний урядник в колишній Австрії [III] — вищий урядовець повітового політичного управлінню або поліції в колишній Австрії [VI,VII] Словник з творів Івана Франка
  2. комісар — коміса́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. комісар — -а, ч. 1》 Посадова особа, наділена урядом особливими повноваженнями. Аварійний комісар — фізична або юридична особа, до послуг якої звертаються страхувальники у разі настання страхового випадку із застрахованим майном. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. комісар — Стільник Словник чужослів Павло Штепа
  5. комісар — КОМІСА́Р, а, ч. 1. іст. Посадова особа, наділена урядом особливими повноваженнями. Комісар закордонних справ стояв на березі й дивився в синю морську далечінь (Ю. Яновський); – Комісари від Речі Посполитої!... Словник української мови у 20 томах
  6. комісар — коміса́р (франц. commissaire, від лат. commissarius – уповноважений) 1. У різних країнах службова особа, наділена урядом особливими повноваженнями. У Франції за часів буржуазної революції кінця 18 ст. К. називалися уповноважені Конвенту. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. комісар — Коміса́р, -ра; -са́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. комісар — КОМІСА́Р, а, ч. 1. Посадова особа, наділена урядом особливими повноваженнями. Комісар закордонних справ стояв на березі й дивився в синю морську далечінь (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах