комісар

КОМІСА́Р, а, ч.

1. іст. Посадова особа, наділена урядом особливими повноваженнями.

Комісар закордонних справ стояв на березі й дивився в синю морську далечінь (Ю. Яновський);

– Комісари від Речі Посполитої! Брацлавський воєвода Адам Кисіль, пан Смяровський і секретар Мясковський... (Р. Іванченко);

Громадський виконавчий комітет .. розпочав свою діяльність з того, що скинув отамана Бабича і звільнив з посади комісара уряду Бардіжа (Д. Білий).

2. іст. У 1918–1942 рр. (із перервами) уповноважений партії та уряду СРСР, який разом із командиром відповідав за боєздатність і політичний стан військової частини.

У Червоній Армії нашого М'яла, як людину з середньою освітою, але без усякої військової підготовки, призначили комісаром піхотного полку, що вирушав на денікінський фронт (І. Багряний);

– Тепер той коваль працює комісаром всього фронту на Далекому Сході, – говорив під кінець політрук (І. Цюпа);

В наметі, крім Гордія Семеновича, сиділи на ящиках для набоїв комісар, інструктор-підривник Явтушенко, а біля приймача – радистка з навушниками (К. Гриб).

3. У деяких країнах, зокрема в Росії XVIII – початку XX ст., чин поліцейського начальника, а також особа, що має цей чин.

Як .. почула [генералиха], що він кріпаків бунтує, то жалілася комісарові (Панас Мирний);

Повітовий комісар щодня засилав телеграми (Я. Качура);

Біля воєводського комісара поліції весь час крутився гімназист Євген Пух, стараючись впасти йому в око (М. Малиновська);

У другій кімнаті біля стола сидів комісар поліції (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

4. іст. Під час Французької буржуазної революції кінця XVIII ст. – уповноважений Національного конвенту, якого направляли з дорученнями в департаменти або війська.

Комісари Конвенту мали надзвичайні повноваження. Вони могли робити в районі воєнних дій реквізиції у багатих громадян, міняти цивільних чиновників і командний склад армії (з навч. літ.);

В армії велася політична робота, яка покладалася на комісарів, яких призначав Конвент із числа депутатів (із журн.).

5. Спеціальний уповноважений якої-небудь міжнародної організації.

Верховний комісар ООН у справах біженців виконує обов'язки з надання міжнародного захисту біженцям, правове положення яких регулюється міжнародними угодами, а також Статутом Міжнародної організації у справах біженців (з наук. літ.);

Європейський комісар – це один із 28 членів Європейської комісії. Кожен комісар призначається державою-членом ЄС у консультації з головою Європейської Комісії, який самостійно розподіляє між призначеними комісарами напрями їхньої роботи (з наук.-попул. літ.).

(1) Батальйо́нний (дивізі́йний, полкови́й і т. ін.) коміса́р – персональне звання військово-політичних працівників Червоної Армії в 1935–1942 рр.; особа, яка мала це звання.

Генерал наказав ад'ютантові викликати лікаря, а сам, не гаючи часу, попрямував до кабінету полкового комісара Дмитрієва... (Іван Ле);

Батальйонний комісар стояв на воротах (Л. Первомайський);

Осторонь, посміхаючись на цю сцену, стоять групою старші командири, серед них і той із шпалами в петлицях, з сивиною на скронях, що був у райкомі партії, коли вони проходили комісію. Вони вже знали про нього: батальйонний комісар Лещенко (О. Гончар);

(2) Військо́вий коміса́р – особа, яка очолює військовий комісаріат.

Часто військові коменданти й комісари сварились між собою за владу в місті й повіті, бо межі й компетенції тої влади для них не були точно зазначені (В. Винниченко);

Військовий комісар побачив високу патріотичність Чопика, бо, обмінявшись поглядом з іншими членами комісії, бадьоро мовив: – Гаразд, товаришу Чопик! Зараховуємо вас до складу добровольчої бригади (Є. Доломан);

(3) Наро́дний коміса́р – член уряду СРСР або союзної республіки, який очолював один із народних комісаріатів, що існували з 1917 по 1946 роки.

Народні комісари мали право видавати в межах своєї компетенції відповідні нормативні акти (накази, інструкції тощо) і контролювати їхнє виконання (з наук. літ.);

– Ти знаєш, що народний комісар – це ділова людина, ти прекрасно уявляєш його, тобто реально, який він є, зрештою, портрети його можна побачити, почитати його промови... (В. Підмогильний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комісар — (при старостві) політичний районний урядник в колишній Австрії [III] — вищий урядовець повітового політичного управлінню або поліції в колишній Австрії [VI,VII] Словник з творів Івана Франка
  2. комісар — коміса́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. комісар — Коміса́р. Спостерігач, який стежить за законним перебігом виборів. До виборів може Староство вислати свого комісаря. Він має на те уважати, аби вибори відбували ся так, як приписує закон, аби при виборах був супокій і порядок, більше нічо (См. Українська літературна мова на Буковині
  4. комісар — -а, ч. 1》 Посадова особа, наділена урядом особливими повноваженнями. Аварійний комісар — фізична або юридична особа, до послуг якої звертаються страхувальники у разі настання страхового випадку із застрахованим майном. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. комісар — Стільник Словник чужослів Павло Штепа
  6. комісар — коміса́р (франц. commissaire, від лат. commissarius – уповноважений) 1. У різних країнах службова особа, наділена урядом особливими повноваженнями. У Франції за часів буржуазної революції кінця 18 ст. К. називалися уповноважені Конвенту. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. комісар — Коміса́р, -ра; -са́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. комісар — КОМІСА́Р, а, ч. 1. Посадова особа, наділена урядом особливими повноваженнями. Комісар закордонних справ стояв на березі й дивився в синю морську далечінь (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах