конто

Ко́нто. Рахунок. 31. грудня підкреслює ся все і обраховує ся стан "конта ” (Канюк, 1906, 40); Пишете, що я “вибрала стільки”, що лишається ще на моє конто 80 корон (Коб., Листи, 152, 557);

● На конто — 1) на рахунок, в борг. Звичайно треба старати ся, щоб члени [стоваришеня] не пасли “на конто“, а щоб платили чинш і всі належитости згори, бо потім треба їх напоминати, а се річ для обох сторін дуже неприятна (Канюк, 1906, 41); 2) перен. на рахунок кого, чого — щодо (когось, чогось). Була би-м Вас просила зайти до нас, але лучче не приходіть (не гнівайтесь, що я се пишу, але я одверта на конто приязні і з ненависті до всякої ложі) (Коб., Листи, 23, 284); Франкова писала мені щось два дні перед ювілеєм, що він доконче приїде. Я на конто того приладила для нього один покій та брат виїжджав на двірець -keine Spur (Коб., Листи, 62, 376-377)

// пол. konto — рахунок; нім. das Konto — рахунок, das kommt auf dein Konto — це тобі зарахується.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конто — КО́НТО, невідм., с., бухг. Те саме, що раху́нок 4. Тепер я також мав конто в друкарні (І. Франко); В'язні, що були багатші,.. мали гроші на конто (І. Багряний); В банках Цюріха, Женеви, Берна відкривали конто французи, німці, італійці, навіть японці (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  2. конто — ко́нто іменник середнього роду рахунок діал. Орфографічний словник української мови
  3. конто — конто рахунок (у банку)(ср, ст): Покласти гроші на конто (Авторка) ◊ <�записа́ти> на конто <�записати> у борг (ст): Прошу дати кільо муки і двадцять дека масла. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. конто — невідм., с., фін. Рахунок. Конто-сепарато — окремий рахунок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. конто — Ко́нто: — рахунок [46-1;46-2] — на конто: на рахунок; з приводу [V] Словник з творів Івана Франка
  6. конто — КО́НТО, невідм., с., зах. Рахунок. Тепер я також мав конто в друкарні (Фр., IX, 1956, 407); В банках Цюріха, Женеви, Берна відкривали конто французи, німці, італійці, навіть японці (Загреб., Європа 45, 1959, 498). Словник української мови в 11 томах
  7. конто — див. РАХУНОК. Словник синонімів Караванського
  8. конто — Рахунок Словник чужослів Павло Штепа
  9. конто — (англ. сопto) комерційний розрахунок. Економічний словник
  10. конто — Ко́нто (іт.), не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. конто — ко́нто (італ. conto) рахунок. Словник іншомовних слів Мельничука
  12. конто — рос. конто (італ. conto) — рахунок. Eкономічна енциклопедія