1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

конто

конто рахунок (у банку)(ср, ст): Покласти гроші на конто (Авторка)

◊ <�записа́ти> на конто <�записати> у борг (ст): Прошу дати кільо муки і двадцять дека масла. Запишіть то на моє конто, а гроші принесу позавтра (Авторка)

◊ на то <�це> конто із цієї нагоди, причини (ср, ст): Со святими упокой. Витягнув копита. Вчора вночі на Перзенківці. Ішов зі Шудрою до своєї прімадонни і дістав під крило сливку. В додатку був трохи забанячений. Шкода го, моровий був хлоп. Ми – я, Гілярко, Шудра і ще кількох – на то конто випили (Нижанківський)

◊ не бери́ то на своє конто не думай, що висловлені зауваження стосуються саме тебе; не переймайся (ср, ст)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конто — Ко́нто: — рахунок [46-1;46-2] — на конто: на рахунок; з приводу [V] Словник з творів Івана Франка
  2. конто — ко́нто іменник середнього роду рахунок діал. Орфографічний словник української мови
  3. конто — Ко́нто. Рахунок. 31. грудня підкреслює ся все і обраховує ся стан "конта ” (Канюк, 1906, 40); Пишете, що я “вибрала стільки”, що лишається ще на моє конто 80 корон (Коб., Листи, 152, 557); ● На конто — 1) на рахунок, в борг. Українська літературна мова на Буковині
  4. конто — див. РАХУНОК. Словник синонімів Караванського
  5. конто — невідм., с., фін. Рахунок. Конто-сепарато — окремий рахунок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. конто — Рахунок Словник чужослів Павло Штепа
  7. конто — КО́НТО, невідм., с., бухг. Те саме, що раху́нок 4. Тепер я також мав конто в друкарні (І. Франко); В'язні, що були багатші,.. мали гроші на конто (І. Багряний); В банках Цюріха, Женеви, Берна відкривали конто французи, німці, італійці, навіть японці (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  8. конто — (англ. сопto) комерційний розрахунок. Економічний словник
  9. конто — ко́нто (італ. conto) рахунок. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. конто — Ко́нто (іт.), не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. конто — КО́НТО, невідм., с., зах. Рахунок. Тепер я також мав конто в друкарні (Фр., IX, 1956, 407); В банках Цюріха, Женеви, Берна відкривали конто французи, німці, італійці, навіть японці (Загреб., Європа 45, 1959, 498). Словник української мови в 11 томах
  12. конто — рос. конто (італ. conto) — рахунок. Eкономічна енциклопедія