1. Українська літературна мова на Буковині

конферувати

Конферува́ти. Вести переговори, домовлятися. Президент Сель перебував знов у Відни і конферував з гр. Туном, але до якихось додатних вислідів не прийшло (Б., 1899, 35, 2); Від листопада хоче пан професор з Вами меш[кати] і має вже одну дуже файну хату на Новім світі на оці, конферує вже з господарем. Було би добре, якби-сте мали у молодих Івасюків через тії два місяці мешкати (Коб., Листи, 77, 418-419)

// пол. konferować- 1) радитися, 2) вести переговори, домовлятися; нім. konferieren -радитися, вести переговори.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конферувати — Конферува́ти: — збирати в одне місце [53] — передати [46-2] Словник з творів Івана Франка
  2. конферувати — конферува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. конферувати — Зв'язуватися, зноситися Словник застарілих та маловживаних слів