1. Українська літературна мова на Буковині

коц

Коц. Плед, ковдра, покривало. Артикули для подорожи: нецесарія, ташки, жіночи куфри до пакованя подорожи і валізи, специяльні куфри Madler-а з Липска, пуделка на капелюхи, плєди, коци (Kamelhaar), анґлійскі пледи для пань і панів і т. д. (Б., 1907, рекл.)

// пол. koc — плед, ковдра.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коц — Коц: — вовняна ковдра [14;25] — вовняне покривало, ковдра [V,VI] — вовняне укривало, груба ковдра [II,XII] — вовняне укривало, ковдра [I] — вовняне укривало [VII] — груба вовняна ковдра [21] — грубе вовняне однотонне вкривало [1] — килим... Словник з творів Івана Франка
  2. коц — коц іменник чоловічого роду ковдра розм. Орфографічний словник української мови
  3. коц — КОЦЬ 1. килим, ліжник; 2. рядно, укривало; Р. покривало. Словник синонімів Караванського
  4. коц — -а, рідше коць, -я, ч., розм. 1》 Грубе вовняне однотонне вкривало з начісками. || рідко. Покривало на ліжко з якої-небудь тканини. 2》 Ворсовий пристрижений однобічний килим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. коц — КОЦ, а, ор. в. ом, КОЦЬ, я, ор. в. ем. 1. Ковдра з грубої вовни з начосом, перев. однотонна. Довго я качалась в постелі, загорнувшись коцем з головою, щоб зогрітися (Панас Мирний); Ярема і Кемпер їхали в одних санях. Словник української мови у 20 томах
  6. коц — ко́ц вовняне покривало; ковдра (м, ср, ст): Пішов собі тихо в барак і, щоб щось робити, виніс вивітрити коц (Селепко) ◊ ко́ца да́ти вул. сильно побити, накинувши перед тим на голову жертві покривало (ст)|| = вигаратати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. Коц — (Koc) Адам, 1891-1969, пол. політик, полковник; під час I cвітової війни у Пол. леґіонах; з 1928 діяч Безпартійного блоку співпраці з урядом; засновник і гол. редактор Ґазети Пол. Універсальний словник-енциклопедія
  8. коц — КИ́ЛИМ (тканий, набивний тощо, найчастіше ворсистий, з візерунками виріб для вкривання підлоги, оздоблювання стін і т. ін.); КОЦ (КОЦЬ) розм. (ворсовий пристрижений однобічний); ЛІ́ЖНИК (кустарний); ПЛА́ХТА, ПЛАХТИ́НА (з картатої декоративної тканини). Словник синонімів української мови
  9. коц — Коц, ко́ца; ко́ци, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. коц — КОЦ, а, рідше КОЦЬ, я, ч., розм. 1. Грубе вовняне однотонне вкривало з начісками. Довго я качалась в постелі, загорнувшись коцем з головою, щоб зогрітися (Мирний, IV, 1955, 348); — Осьде маєш коц і простирало,— крикнув [наглядач]... Словник української мови в 11 томах