коц

КИ́ЛИМ (тканий, набивний тощо, найчастіше ворсистий, з візерунками виріб для вкривання підлоги, оздоблювання стін і т. ін.); КОЦ (КОЦЬ) розм. (ворсовий пристрижений однобічний); ЛІ́ЖНИК (кустарний); ПЛА́ХТА, ПЛАХТИ́НА (з картатої декоративної тканини). Долівка в наметі була застелена дорогими турецькими килимами (І. Нечуй-Левицький); Зелена була та левада, мов килим, та ще й рясно квітками укрита (І. Кащенко); Лави і над ними стіни були вкриті коцом (О. Стороженко); Господиня дала їм важкий, збитий з вовни ліжник (О. Гончар); Біля стіни стояло ліжко.., над ліжком на стіні барвиста плахта (О. Бойченко).

ПОКРИВА́ЛО (шматок тканини, шкіри тощо, яким покривають когось, щось), ПО́КРИВ, ПОКРИ́ВКА рідше, НАКИ́ДКА, УКРИВА́ЛО (ВКРИВА́ЛО), НАКРИВА́ЛО рідше, ГАБА́ поет., ПОКРО́В заст., ПОКРІВЕЦЬ заст., ОПО́НА заст.; ВЕРЕ́ТА, РЯДНО́, РЯДНИ́НА (з цупкої або домотканої тканини); ЛІ́ЖНИК (домоткане, звич. вовняне); КОЦ (КОЦЬ рідше) розм. (грубе однотонне вовняне покривало на ліжко); ПОЛА́ВОЧНИК заст. (для лави, ослона тощо); ПЛА́ХТА, ПЛАХТИ́НА (з картатої декоративної тканини); РАНТУ́Х діал. (легкий жіночий одяг, яким покривають голову і плечі). Ліжко стояло незаймане, застелене коштовним покривалом (А. Шиян); При березі гори в жалобі, снігами лямовані хмари всі чорні, мов покрив на гробі, під ними узгір'я, як мари... (Леся Українка); То був невисокий, обідраний дощенту чоловічок. Замість корзна мав на собі якусь луб'яну покривку (П. Загребельний); Вона вишила йому гарненьку накидку на стіл (переклад С. Масляка); Єремія знов упав на ліжко й закутався укривалом з головою (І. Нечуй-Левицький); Лиця ченців зсохлись на корінець, потемніли, такими ж були й руки, виставлені з-під накривала (П. Панч); І, як в синьому небі півночі Заколихані вітром зірки, Під габою горять твої очі, — Ті ж жарини огнисті й палкі (Я. Щоголів); Легке прозорчасте одіння майже не ховало її тендітного тіла, тільки од пояса до ніг вкривав її тоненький білий покров (переклад М. Лукаша); Юлка присіла до чоловіка, загорнула йому коліна покрівцем (М. Томчаній); Панни заслонили опонами та килимами піч (І. Нечуй-Левицький); Відпочиваючи, я примостився горизнак на дерев'яному тапчані, застеленому барвистою веретою (Є. Гуцало); Послала їм долівку ряднами, А собі у голови — кужіль (Б. Олійник); (Бабуся:) Поспішайте, посуд мийте, Гарно вимажіть долівку, Стіл рядниною накрийте (О. Олесь); В коморі, на м'яких ліжниках, витягнувшися, лежала Катерина (Г. Хоткевич); Ярема і Кемпер їхали в одних санях. Лежали на сіні, вкритім теплим гуцульським коцом (П. Загребельний); Уздовж стін лави, покриті полавочниками з червоного сукна (Б. Грінченко); Зелено-червоними плахтами стільчики повкривані (П. Куліш); Позирнув (Гриць) на ту грушу, що, буйна та розкішна, закривала мов плахтиною Настусину хату (Ганна Барвінок); Уся в рантухах та в намистах золотих (Ю. Федькович). — Пор. ко́вдра.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коц — Коц: — вовняна ковдра [14;25] — вовняне покривало, ковдра [V,VI] — вовняне укривало, груба ковдра [II,XII] — вовняне укривало, ковдра [I] — вовняне укривало [VII] — груба вовняна ковдра [21] — грубе вовняне однотонне вкривало [1] — килим... Словник з творів Івана Франка
  2. коц — коц іменник чоловічого роду ковдра розм. Орфографічний словник української мови
  3. коц — Коц. Плед, ковдра, покривало. Артикули для подорожи: нецесарія, ташки, жіночи куфри до пакованя подорожи і валізи, специяльні куфри Madler-а з Липска, пуделка на капелюхи, плєди, коци (Kamelhaar), анґлійскі пледи для пань і панів і т. д. (Б., 1907, рекл.) // пол. koc — плед, ковдра. Українська літературна мова на Буковині
  4. коц — КОЦЬ 1. килим, ліжник; 2. рядно, укривало; Р. покривало. Словник синонімів Караванського
  5. коц — -а, рідше коць, -я, ч., розм. 1》 Грубе вовняне однотонне вкривало з начісками. || рідко. Покривало на ліжко з якої-небудь тканини. 2》 Ворсовий пристрижений однобічний килим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. коц — КОЦ, а, ор. в. ом, КОЦЬ, я, ор. в. ем. 1. Ковдра з грубої вовни з начосом, перев. однотонна. Довго я качалась в постелі, загорнувшись коцем з головою, щоб зогрітися (Панас Мирний); Ярема і Кемпер їхали в одних санях. Словник української мови у 20 томах
  7. коц — ко́ц вовняне покривало; ковдра (м, ср, ст): Пішов собі тихо в барак і, щоб щось робити, виніс вивітрити коц (Селепко) ◊ ко́ца да́ти вул. сильно побити, накинувши перед тим на голову жертві покривало (ст)|| = вигаратати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. Коц — (Koc) Адам, 1891-1969, пол. політик, полковник; під час I cвітової війни у Пол. леґіонах; з 1928 діяч Безпартійного блоку співпраці з урядом; засновник і гол. редактор Ґазети Пол. Універсальний словник-енциклопедія
  9. коц — Коц, ко́ца; ко́ци, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. коц — КОЦ, а, рідше КОЦЬ, я, ч., розм. 1. Грубе вовняне однотонне вкривало з начісками. Довго я качалась в постелі, загорнувшись коцем з головою, щоб зогрітися (Мирний, IV, 1955, 348); — Осьде маєш коц і простирало,— крикнув [наглядач]... Словник української мови в 11 томах