лестний

Ле́стний. Улесливий, підступний, лукавий, оманливий. І так, закидаючи буковиньским Українцям неправду, сам [о. Купчанко] на свою оборону уживає безцеремонно неправди. Каже, н. пр., що буковиньскі Українці хотіли єго перше зловити лестними словами, а потім зі сьвіта згладити і під шибеницю підвести (Б., 1895, 12, 1)

// рос. лестный — улесливий, підступний, лукавий.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лестний — -а, -е, діал. Улесливий, лестивий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. лестний — Лестни́й, -а́, -е́ Льстивый, обманчивый. Чуб. III. 26. Словник української мови Грінченка