леґітимацийний

Леґітимацийний, лєґітимаційний. Прикм. від легітимація.

● Лєґітимаційний виділ — мандатна комісія. Списи виборчих актів предкладає президент віку палаті, яка без дебати рішає, чи вибір треба узнати важним, чи акт виборчий передати лєґітимацийному виділови до розгляненя (Б., 1907, 64, 3); Поляки ввійшли в порозумінє з христ[иянскими] соціялами і зобов’язали ся голосувати на Вайскірхера, коли партія Люеґера боронити буде заквестіоновані польскі мандати в лєгітимаційній комісії. Торгу добито (Б., 1907, 72, 1);

● Карта лєґітимацийна — посвідчення особи. Карта лєґітимацийна важна лиш для означеної особи або тої ж уповновласненого (Б., 1904, оголош.)

// див. леґітимация.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me