1. Українська літературна мова на Буковині

мантилька

Манти́лька. Плащ, легке пальто. Накинь-но мантильку, бо аби ти не застудила ся, то вже ніч, уважай! (Галіп, 65)

// пол. mantyla — мантилья; нім. der Mantel — пальто, плащ; порівн. мантилья, ісп. -1) легкий жіночий верхній одяг, 2) у еспанок — покривало на голову й лице (СЧС, 247); мантилья (ісп. mantilla, від лат. mantellum — покривало, плащ) -1) в Іспанії мереживна біла або чорна жіноча накидка, що накриває голову й верхню частину тулуба, 2) коротка жіноча накидка без рукавів (СІС, 514); мантля, нім. — плащ, шинеля (гал., СЧС, 517)

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мантилька — манти́лька іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. мантилька — -и, ж., заст. Зменш. до мантилья 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мантилька — МАНТИ́ЛЬКА, и, ж., заст. Зменш. до манти́лья 2. Вбрана вона була в чорній сукні Бог зна колишньої моди і в чорній старосвітській мантильці (Леся Українка); В хвіртку ввійшла дуже худа, дуже щупла, дуже білява молодичка в якійсь мантильці на плечах (В. Словник української мови у 20 томах
  4. мантилька — МАНТИ́ЛЬКА, и, ж., заст. Зменш. до манти́лья 2. Вбрана вона була в чорній сукні бог зна колишньої моди і в чорній старосвітській мантильці (Л. Укр., III, 1952, 526). Словник української мови в 11 томах