1. Словник української мови в 11 томах

мантилька

МАНТИ́ЛЬКА, и, ж., заст. Зменш. до манти́лья 2.

Вбрана вона була в чорній сукні бог зна колишньої моди і в чорній старосвітській мантильці (Л. Укр., III, 1952, 526).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мантилька — манти́лька іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. мантилька — Манти́лька. Плащ, легке пальто. Накинь-но мантильку, бо аби ти не застудила ся, то вже ніч, уважай! (Галіп, 65) // пол. mantyla — мантилья; нім. der Mantel — пальто, плащ; порівн. мантилья, ісп. Українська літературна мова на Буковині
  3. мантилька — -и, ж., заст. Зменш. до мантилья 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мантилька — МАНТИ́ЛЬКА, и, ж., заст. Зменш. до манти́лья 2. Вбрана вона була в чорній сукні Бог зна колишньої моди і в чорній старосвітській мантильці (Леся Українка); В хвіртку ввійшла дуже худа, дуже щупла, дуже білява молодичка в якійсь мантильці на плечах (В. Словник української мови у 20 томах