1. Словник української мови в 11 томах

мантачка

МАНТА́ЧКА, и, ж. Вузький дерев’яний плоский брусок для гостріння коси, укритий шаром смоли з піском.

Замість списа — бере [козак] косу, За шаблю — мантачку (Манж., Тв., 1955, 111);

Де-не-де спинялися косарі, витягали з-за очкура мантачки, і дзвінко та лунко бриніло тоді крицеве лезо під її дотиком (Тулуб, Людолови, І, 1957, 90).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мантачка — манта́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мантачка — -и, ж. Вузький дерев'яний плоский брусок для гостріння коси, укритий шаром смоли з піском. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мантачка — МАНТА́ЧКА, и, ж. Вузький дерев'яний плоский брусок для гостріння коси, укритий шаром смоли з піском. Замість списа – бере [козак] косу, За шаблю – мантачку (І. Словник української мови у 20 томах
  4. мантачка — БРУСО́К (відшліфований камінь для заточування металевих інструментів — ножа, коси і т. ін.), БРУС, МАНТА́ЧКА (для заточування коси). Третій косар — Іван, водив легесенько бруском по спинці коси (О. Словник синонімів української мови
  5. мантачка — Мантачка, -ки ж. Родъ узкой лопаточки, намазанной смолою съ пескомъ и служащей для остренія косы. Мнж. 185. Словник української мови Грінченка