1. Словник української мови в 11 томах

мантилья

МАНТИ́ЛЬЯ, ї, ж.

1. В іспанок — покривало з мережива або шовку для накривання голови й плечей.

*У порівн. Вже блакитний шовк неба покрився мереживом чорних гіллячок, наче ажурною мантильєю (Коцюб., II, 1955, 249).

2. заст. Коротка жіноча накидка без рукавів.

Лакеї несли вже оберемками жіночі накидки, мантильї (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 30);

*У порівн. Обруси молодиці напинають на плечі, як мантильї (Н.-Лев., II, 1956, 402).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мантилья — манти́лья іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мантилья — -ї, ж. 1》 В іспанок – покривало з мережива або шовку для накривання голови й плечей. 2》 заст. Коротка жіноча накидка без рукавів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мантилья — МАНТИ́ЛЬЯ, ї, ж. 1. В іспанок – покривало з мережива або шовку для накривання голови й плечей. Лаковані чорні гондоли, чорні плащі-доміно, чорні шовкові мантильї на плечах аристократок (І. Словник української мови у 20 томах
  4. мантилья — манти́лья (ісп. mantilla, від лат. mantellum – покривало, плащ) 1. В Іспанії мереживна біла або чорна жіноча накидка, що накриває голову й верхню частину тулуба. 2. Коротка жіноча накидка без рукавів. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. мантилья — Жіночий одяг із шовку або мережива, переважно шаль або коротка пелеринка з каптуром, яка вкриває голову та плечі; у XVIII-XIX ст. поширена у всій Європі. Універсальний словник-енциклопедія
  6. мантилья — Манти́лья, -льї, -льєю; -ти́льї, -ти́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)