мантилья
МАНТИ́ЛЬЯ, ї, ж.
1. В іспанок – покривало з мережива або шовку для накривання голови й плечей.
Лаковані чорні гондоли, чорні плащі-доміно, чорні шовкові мантильї на плечах аристократок (І. Роздобудько);
При світлі лампи він побачив загорнену в темну мантилью жінку, що сиділа на ослоні перед згасаючим вогнем (Р. Терещенко, пер. з тв. А. Дюма);
* У порівн. Вже блакитний шовк неба покрився мереживом чорних гіллячок, наче ажурною мантильєю (М. Коцюбинський).
2. заст. Коротка жіноча накидка без рукавів.
Лакеї несли вже оберемками жіночі накидки, мантильї (О. Полторацький);
Єлизавета з'явилась несподівано, без попередження – вона таке любила. Влетіла, як вихор, аж мантилья запінилася за нею (Ю. Мушкетик);
* У порівн. Обруси молодиці напинають на плечі, як мантильї (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- мантилья — манти́лья іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- мантилья — -ї, ж. 1》 В іспанок – покривало з мережива або шовку для накривання голови й плечей. 2》 заст. Коротка жіноча накидка без рукавів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мантилья — манти́лья (ісп. mantilla, від лат. mantellum – покривало, плащ) 1. В Іспанії мереживна біла або чорна жіноча накидка, що накриває голову й верхню частину тулуба. 2. Коротка жіноча накидка без рукавів. Словник іншомовних слів Мельничука
- мантилья — Жіночий одяг із шовку або мережива, переважно шаль або коротка пелеринка з каптуром, яка вкриває голову та плечі; у XVIII-XIX ст. поширена у всій Європі. Універсальний словник-енциклопедія
- мантилья — Манти́лья, -льї, -льєю; -ти́льї, -ти́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мантилья — МАНТИ́ЛЬЯ, ї, ж. 1. В іспанок — покривало з мережива або шовку для накривання голови й плечей. *У порівн. Вже блакитний шовк неба покрився мереживом чорних гіллячок, наче ажурною мантильєю (Коцюб., II, 1955, 249). 2. заст. Словник української мови в 11 томах