марфа
Ма́рфа. Товар. А ще треба і те знати, що всі люди в селі бідні — треба в дечім помагати і улекшувати злидні. Тому хочу їх діточкам марфу дешево купити-знаєш, як беру богато, купець мусить щось спустити (Б., 1903, 13 (26) серпня, рекл.); Отже, будучи примушеним купувати у дрібних купців, що продають на кредит, [робітник] приневолений споживати всякі товари (марфу) надпеовані, що становлять славу торговлі наших днів (Товариш, 1908, 192); Кому несе хосен читальня? Певно, що не мені. — Виділовий наймив за песі гроші склеп читальні — сей сам виділовий і голова консуму продає марфу, шинкує горілкою, люди п'ють — і робота йде (Б., 1909, 79, 2)
// рум.. marfǎ- товар; порівн. марфа, рум. -крам (гал., СЧС, 517).
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Марфа — Ма́рфа іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- Марфа — Марта Словник чужослів Павло Штепа
- марфа — -и, ж., зах. Дерево для сплавних плотів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Марфа — гр.; Martha; від арам., marta — пані, господиня. Марфонька, Марфочка, Марфуня, Марфуся, Марфеша. Дружина його Морфа Осипівна більше жила в галицькому кутку (О. Пчілка);Немає в Марфи ні сім'ї, ні роду, Лише з паперу цупкого звістка (В. Власні імена людей. Словник-довідник
- марфа — И, ж., нарк. Морфін (медичний препарат, що містить алкалоїди опію). Словник сучасного українського сленгу
- марфа — Марфа, -фи ж. У гуцульскихъ древорубовъ: дерево, сбиваемое въ плоты для сплава по рѣкѣ. Шух. І. 181. Словник української мови Грінченка