нап’ятнувати

Нап’ятнува́ти, нап’ятнува́ти, перен. 1. Позначити, причепити мітку, наличку Таким способом не вдався намір противників нап'ятнувати "Народний Дім ” політичним товариством (Б., 1895, 10, 1); На вічу в Вашківцях [...] людий, котрі щиро і з пожертвованєм працюють для народу, змішали з болотом і хотіли нап'ятнувати перед тим народом зрадниками і запроданцями (Б., 1899, 36, 2).

2. Засудити, виявити негативне ставлення (до чогось), затаврувати (щось). І в п'ятницю рано відповів др. Стоцкий Волохам, прочитав їм цілий текст “Ще не вмерла Україна ”, незнаючим рускоїмови переклав на німецке і спитав, де є тут то, що найшов пан барон. Нап’ятнував сильно таке поведеня пЖоржа Василька і закінчив промову, кажучи, щоби Волохи не шукали тріски в рускім оці, але заняли ся колодою, що є в очах у них (Б., 1899, 44, 1)

// пол. napiętnować — 1) поставити знак, тавро, 2) перен. відбитися, накласти свій відбиток, позначити, 3) перен. затаврувати, суворо засудити.