невідрадний
Невідра́дний. Сумний, незадовільний. Мушу виразити Цурканови мою найсердечнійщу подяку, що саме він був такласкавий і підняв ся боронити того невідрадного стану (Б., 1895, 7, 2)
// порівн. рос. неотрадный — невтішний.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- невідрадний — невідра́дний прикметник Орфографічний словник української мови
- невідрадний — неодрадний, -а, -е. Який не звеселяє, не дає відради, втіхи, задоволення; похмурий, безутішний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невідрадний — НЕВІДРА́ДНИЙ, НЕОДРА́ДНИЙ, а, е. Який не звеселяє, не дає відради, втіхи, задоволення; похмурий, невтішний. – Бачите, мамо, хоча б яке тяжке й невідрадне було ваше життя, все ж таки були ви, мамо, щасливою матір'ю (О. Словник української мови у 20 томах
- невідрадний — ПОХМУ́РИЙ (про погоду, пору року, частину доби, небо — з хмарами, дощем, мрякою; про предмети — оповитий темрявою, імлою), ХМУ́РИЙ, ХМА́РНИЙ, ХМУРНИЙ, СПОХМУРНІ́ЛИЙ, ПОХМУРНІ́ЛИЙ, НАХМУ́РЕНИЙ, НАСУ́ПЛЕНИЙ, ПОНУ́РИЙ, ПОХМУ́РНИЙ заст.; ПРИ́ХМАРНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- невідрадний — НЕВІДРА́ДНИЙ, НЕОДРА́ДНИЙ, а, е. Який не звеселяє, не дає відради, втіхи, задоволення; похмурий, безутішний. — Бачите, мамо, хоча б яке тяжке й невідрадне було ваше життя, все ж таки були ви, мамо, щасливою матір’ю (Коб. Словник української мови в 11 томах