невідрадний

Значення в інших словниках

1. невідрадний — невідра́дний прикметник Орфографічний словник української мови
2. невідрадний — Невідра́дний. Сумний, незадовільний. Мушу виразити Цурканови мою найсердечнійщу подяку, що саме він був такласкавий і підняв ся боронити того невідрадного стану (Б., 1895, 7, 2) // порівн. рос. неотрадный — невтішний. Українська літературна мова на Буковині
3. невідрадний — НЕВІДРА́ДНИЙ, НЕОДРА́ДНИЙ, а, е. Який не звеселяє, не дає відради, втіхи, задоволення; похмурий, невтішний. – Бачите, мамо, хоча б яке тяжке й невідрадне було ваше життя, все ж таки були ви, мамо, щасливою матір'ю (О. Словник української мови у 20 томах
4. невідрадний — ПОХМУ́РИЙ (про погоду, пору року, частину доби, небо — з хмарами, дощем, мрякою; про предмети — оповитий темрявою, імлою), ХМУ́РИЙ, ХМА́РНИЙ, ХМУРНИЙ, СПОХМУРНІ́ЛИЙ, ПОХМУРНІ́ЛИЙ, НАХМУ́РЕНИЙ, НАСУ́ПЛЕНИЙ, ПОНУ́РИЙ, ПОХМУ́РНИЙ заст.; ПРИ́ХМАРНИЙ розм. Словник синонімів української мови
5. невідрадний — НЕВІДРА́ДНИЙ, НЕОДРА́ДНИЙ, а, е. Який не звеселяє, не дає відради, втіхи, задоволення; похмурий, безутішний. — Бачите, мамо, хоча б яке тяжке й невідрадне було ваше життя, все ж таки були ви, мамо, щасливою матір’ю (Коб. Словник української мови в 11 томах