непоколебимий

Непоколеби́мий. Непохитний. [Православні сьвященники україньскої народности, зібрані 10. жовтня н[ового] с[тилю] в Чернівцях] запевняють Преосьвященного Архиєпископа і Митрополита д-ра Володимира де Репту про свою і свойого народу непоколебиму преданність сьв[ятій] правосл[авній] церкві та пошану до свойого кождочасного князя церкви (Звідомл., 1914, 61)

// рос. пепоколебимый — непохитний.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me