непоколебимий
Непоколеби́мий. Непохитний. [Православні сьвященники україньскої народности, зібрані 10. жовтня н[ового] с[тилю] в Чернівцях] запевняють Преосьвященного Архиєпископа і Митрополита д-ра Володимира де Репту про свою і свойого народу непоколебиму преданність сьв[ятій] правосл[авній] церкві та пошану до свойого кождочасного князя церкви (Звідомл., 1914, 61)
// рос. пепоколебимый — непохитний.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me