непоколебимо
Непоколеби́мо. Присл. до непоколебимий. Набалакавши відтак повну фіру того, що москвофіли називають показуванєм грушок на вербі, посол Глібовицкий заявив, що “русско- народна ” партия стоїть непоколебимо при своїм “рускім ” імени і при своїй прабатьківскій церкві — (оскілько знаємо, посол Глібовицкий — уніят), і ще раз потішив присутніх, що Українцям буде незадовго капут“ (Б., 1907, 90, 1)
// рос. непоколебимо — непохитно.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me