нуля

Ну́ля, ж.р. Нуль. [Наша громада] доси своєю взаїмною щиростию і єдністю за короткий час здобула все те, що маємо, зробила буковиньских Русинів з політичної нулі поважним чинником в краю (Б., 1907, 78, 2); Ще в марті панувала студінь 26 степенів під нулею, а в східній части Галичини замерзало живе срібло, що стає ся аж при 32-ох степенях зимна (Б., 1909, 63, 3); А що при тих умовах майже весь ґеоґрафічний материял мусить остати неперетравленим балястом, то й молодечий ум швидко єго позбуває ся і вислідом цілорічної праці і тяжкої науки являє ся нуля, або стан, дуже близький до нулі (Корд., 1904, 17)

// нім. die Null — нуль.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me