1. Українська літературна мова на Буковині

нута

Ну́та. Мелодія. Голоси прудко поуладжували ся — і розлила ся немов пісня пісень, чарівна то страстно гремуча, то покірно стухаюча любовна нута (Галіп, 25)

// пол. nuta — 1) нота, 2) нотка, відтінок, 3) розм мелодія.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нута — Ну́та: — мелодія, мотив [I] — мелодія [IV,VI,XI,XIII] — нота, мелодія [7;2;29;5;II,XII] Словник з творів Івана Франка
  2. нута — -и, ж., діал. Нота, мелодія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нута — НУ́ТА, и, ж., діал. Нота, мелодія. З кождою строфою, з кождою нутою Слабшає відгомін твій... Пісне, напоєна горем-отрутою, Час тобі вже на спокій (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. нута — ну́та → нота Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. нута — НУ́ТА, и, ж., діал. Нота, мелодія. З кождою строфою, з кождою нутою Слабшає відгомін твій… Пісне, напоєна горем-отрутою, Час тобі вже на спокій (Фр., XI, 1952, 48). Словник української мови в 11 томах