об’ява

Об’я́ва, о́б’яв, ж. і ж.р. Явище, прояв чогось, ознака чогось. Не уймаючи о. Боканче заслуг на тім поли, скажемо заразом, що треба вміти найти ріжницю поміж дійстною заслугою а тим, що єсть обов’язком кождого сьвященника. Коли сьвященник-Волох в рускій громаді для морального веденя єї уживає рускої мови, то се обов’язок єго, а не заслуга. Инакше, уважаючи такі об'яви заслугою і ласкою, витворимо зовсім фальшиве понятє о обов’язку сьвященика в рускій громаді (Б., 1895, 39, 3);... Крім того, давав мені і рік за роком щось зізнати з життя, з переживань, з чого черпала я поживу, врешті від людий, з об'яв соціальних і політичних, а се сильніше кликало до самого життя, до праці (Коб., Слова..., 303); О. Катеринюк вказав на дуже мізерні життєві об'яви товариства сьвященничого з причини майже цілковитої байдужности членів (Звідомл., 1914, 35)

// пол. objaw — 1) явище, 2) прояв, ознака, симптом.