1. Українська літературна мова на Буковині

оголошений

Оголо́шений. Дієприкм. від оголосити. Генрик Сєнкевіч назвав у своїй, оголошеній в Zeit-i, відповіди Бєрнзонови голодівку львівских академіків — шопкою, яку зааранжовано з біфштиками і вином. Щоб сій підлій видумці дати належну відправу, радить звісний поет і член голодуючої громади Петро Карманьский оскражити Сєнкевіча о обиду (Б., 1907, 58, 3); Національні [бібліотеки] (як приміром польське Ossolineum або український з заложеня Народний Дім) старають ся зібрати і переховати усі виданя, вже оголошені в даній мові або дотикаючі рідної mepumopi'i (Кузеля, 1910, 4)

// див. оголосити.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оголошений — оголо́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. оголошений — І заст. оглашений ім. Особа, яка готується до прийняття Таїнства Хрещення; катехумен Словник церковно-обрядової термінології
  3. оголошений — [оголошеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. оголошений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до оголосити. || оголошено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. оголошений — ОГОЛО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до оголоси́ти. [Панни:] Сумною звісткою, вмить оголошеною, Нам на горе прийшлось тут з'явитися (М. Кропивницький); // оголо́шено, безос. пред. – Війну оголошено! – сказала Олександра Василівна (О. Довженко). Словник української мови у 20 томах
  6. оголошений — Оголо́шений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. оголошений — ОГОЛО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оголоси́ти. [Панни:] Сумною звісткою, вмить оголошеною, Нам на горе прийшлось тут з’явитися (Кроп., V, 1959, 227); // оголо́шено, безос. присудк. сл. — Війну оголошено! — сказала Олександра Василівна (Довж., І, 1958, 431). Словник української мови в 11 томах