1. Українська літературна мова на Буковині

оправданий

Опра́вданий. Поважний, обґрунтований, здійсненний (про прохання, бажання). Та ж він завсігди вволяв мою волю, не відказував мені в ніякім, хоч трохи оправданім желаню (Б., 1895, 9, 1); Продовжати сплату пожички можна лише на оправдану просьбу довжника в надзвичайних випадках (См.-Стоцький, Порадник, 41); Членам позволяє ся на окреме оправдане жаданє сплачувати членьский чинш за пасовиско в двох ратах, а то: першу рату на 1. мая, а другу на 15. липня (Канюк, 1906, 23)

// порівн. рос. оправданный — виправданий, здійсненний.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оправданий — опра́вданий дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. оправданий — -а, -е, рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до оправдати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оправданий — ОПРА́ВДАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. до оправда́ти. Щоби побороти неясну і нічим не оправдану тривогу, Анеля встала і пішла до кухні (І. Франко); Виявилось, які порядки заведено в земстві, скільки перейшло через Колісникові руки грошей, які трати оправдані, які ні (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  4. оправданий — ОПРА́ВДАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до оправда́ти. Щоби побороти неясну і нічим не оправдану тривогу, Анеля встала і пішла до кухні (Фр. Словник української мови в 11 томах