ореченє

Оре́ченє. Наказ, розпорядження. Міністер Барту подав ся в відставку, бо не в силі виконати сего ореченя против свого переконаня (Б., 1895, 1, 4)

// пол. orzeczenie — 1) розпорядженя, рішення, постанова, 2) вирок.