ореченє
Оре́ченє. Наказ, розпорядження. Міністер Барту подав ся в відставку, бо не в силі виконати сего ореченя против свого переконаня (Б., 1895, 1, 4)
// пол. orzeczenie — 1) розпорядженя, рішення, постанова, 2) вирок.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me