1. Українська літературна мова на Буковині

осудити

Осуди́ти, осу́джувати. Сприйняти, оцінити, скласти власну думку на щось. Сли такі справедливі жалоби називає ся підбурюванєм проти православної церкви, то осуд тої річи можу я зовсім спокійно полишити панам, бо я певний, що люди неопереджені инакше єї осудять (Б., 1895, 7, 3); Треба висланих послів наділити великою порцією довір я, дати їм свобідну руку діланя, а кроки і тактику їх осуджувати аж на підставі успіхів або невдач у посольскій роботі (Б., 1907, 68, 1)

// порівн. пол. osądzić -1) оцінити, висловити думку (про когось, щось), 2) засудити, винести вирок; рос. осудить- 1) засудити, висловити негативне ставлення (до когось, чогось), 2) засудити, винести вирок.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. осудити — осуди́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. осудити — див. осуджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. осудити — ОСУДИ́ТИ див. осу́джувати. Словник української мови у 20 томах
  4. осудити — ЗАСУ́ДЖУВАТИ (визнаючи кого-небудь винним, встановлювати міру покарання), ПРИСУ́ДЖУВАТИ, ОСУ́ДЖУВАТИ, ОСУДЖА́ТИ рідко. — Док.: засуди́ти, присуди́ти, осуди́ти. (Кандиба:) Ваш холодний присуд мене засуджує на смерть (О. Словник синонімів української мови
  5. осудити — ОСУДИ́ТИ див. осу́джувати. Словник української мови в 11 томах
  6. осудити — Осудити, -ся см. осуджати, -ся. Словник української мови Грінченка