1. Українська літературна мова на Буковині

офіруватися

Офірува́тися. Дати собі обіцянку, постановити собі Кажу я до начальника' “Но, та вже як ми ся офірували, так ідім "Вжити з церкви і справили ся на місце, де мало відбути ся віче (Б., 1899, 36, 2)

// ofiarować się — пожертвувати собою, дати обіцянку чогось; див. іще офірливий.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. офіруватися — офірува́тися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. офіруватися — -уюся, -уєшся, недок. і док., рідко. Свідомо йти на які-небудь труднощі; наважуватися на що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. офіруватися — ОФІРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. і док., рідко. Свідомо йти на які-небудь труднощі; наважуватися на що-небудь. Доки мама не офірувалася ходити пішки з ним на відпуст, то їздили завсігди возом (А. Крушельницький). Словник української мови у 20 томах
  4. офіруватися — ОФІРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. і док., рідко. Свідомо йти на які-небудь труднощі; наважуватися на що-небудь. Доки мама не офірувалася ходити пішки з ним на відпуст, то їздили завсігди возом (Круш., Буденний хліб.., 1960, 58). Словник української мови в 11 томах