1. Українська літературна мова на Буковині

парасоль

Парасо́ль ч р Парасоля. Парасолі від дощу, з чистого анґлійского шовку, як також палиці для проходу (Б., 1899, 35, 4, рекл.)

// пол. parasol, ч.р. -парасоля, ж.р., parasolka — парасолька.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парасоль — парасо́ль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. парасоль — укр. холодок; парасолька, парасолик. Словник синонімів Караванського
  3. парасоль — -я, ч. Те саме, що парасолька. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. парасоль — ПАРАСО́ЛЬ, я, ч., рідко. 1. Те саме, що парасо́лька. Прохожі [перехожі] під парасолями йшли спішно кожний у свій бік (І. Франко); Даша, видно, нетерпеливилась, сердито постукуючи парасолем по тротуару (В. Винниченко). Словник української мови у 20 томах
  5. парасоль — пара́соль = парасоля (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. парасоль — ПАРАСО́ЛЬКА, ПАРАСО́ЛЬ, ПАРАСО́ЛЯ, ЗО́НТИК розм., ЗОНТ розм. Коли хочеш, файний любку, аби-м була біла, Купи мені парасольку, аби-м не згоріла (коломийка); Під'їздить панна під парасолем (С. Словник синонімів української мови
  7. парасоль — Парасо́ль, -ля, -леві; -со́лі, -со́лів (фр. le parasol) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. парасоль — ПАРАСО́ЛЬ, я, ч. Те саме, що парасо́лька. Прохожі під парасолями йшли спішно кожний у свій бік (Фр., VI, 1951, 169); Люди відкривали парасолі, накривались.. плащами (Дмитр., Розлука, 1957, 204). Словник української мови в 11 томах
  9. парасоль — Парасо́ль, -ля м. Зонтикъ. Желех. Словник української мови Грінченка