1. Українська літературна мова на Буковині

переховати

Перехова́ти, перехо́вувати.

1. Зберегти, мати на зберіганні, тримати в певному, означеному місці. Переховували єї [таблицю] довший час в захристиї монастиря Картузів недалеко Неаполю, аж в кінци замкнену в гебановій скрині, помістили єї в каплиці в Казерта (Б., 1895, 13, 4); Краєві бібліотеки громадять знов краєві видавництва, а національні (як приміром польське Ossolineum або український з заложеня Народний Дім) старають ся зібрати і переховати усі виданя, вже оголошені в даній мові або дотикаючі рідної території (Кузеля, 1910, 4).

2. (перед ким?, перед чим?) Охороняти, уберігати, убезпечувати (від кого?, чого?). [Бібліотека] переховує дбайливо і старанно зібрані книжки і рукописи для будучих поколінь перед знищенєм (Кузеля, 1910, 4)

// пол. przechować, przechowywać — 1) зберегти, 2) сховати, заховати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. переховати — перехова́ти 1 дієслово доконаного виду сховати, схоронити всіх, багатьох перехова́ти 2 дієслово доконаного виду сховати когось, щось від когось Орфографічний словник української мови
  2. переховати — I -аю, -аєш, док. Сховати, схоронити всіх, багатьох або все, багато чого-небудь, одного за одним. II див. переховувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. переховати — ПЕРЕХОВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док. Сховати, схоронити всіх, багатьох або все, багато чого-небудь, одного за одним. Одну за другою я брав Свої перлини та ховав В землі, поки переховав Все те, що в світі миле мав (Я. Щоголів). ПЕРЕХОВА́ТИ² див. перехо́вувати. Словник української мови у 20 томах
  4. переховати — ПЕРЕХО́ВУВАТИ (надавати комусь притулок, рятуючи від переслідування; зберігати протягом короткого часу крадене майно, контрабанду і т. ін.); ПЕРЕДЕ́РЖУВАТИ заст. (речі); ПРИХО́ВУВАТИ, УКРИВА́ТИ (людину). — Док. Словник синонімів української мови
  5. переховати — ПЕРЕХОВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док. Сховати, схоронити всіх, багатьох або все, багато чого-небудь, одного за одним. Одну за другою я брав Свої перлини та ховав В землі, поки переховав Все те, що в світі миле мав (Щог., Поезії, 1958, 194). ПЕРЕХОВА́ТИ² див. перехо́вувати. Словник української мови в 11 томах
  6. переховати — Переховати, -ся см. переховувати, -ся. Словник української мови Грінченка