пех
Пех, розм. Клопоти, прикрість. Бідний Карпо мав страшенний “пех” під тим взглядом: де він появився, там дощ ляв, як з коновки (Б., 1895, 26, 3); Ми мали щастя! На дорозі один з студентів Цегельський мав пех! Йому визамінили Куфер і він мусів Лепня-Міхалани висідати, щоб свій Куфер, що я його взяв був, знов назад дістати. Той пан, що його взяв, уже телеґрафував був, і хотів також свій куфер дістати! (Арт., 29. VI. 1933)
// пол. pech — прикрий випадок, неталан, ktoś ma pecha — комусь не щастить; нім. das Pech — 1) пек, смола; 2) розм. клопіт, er hat Pech mit den... — йому не щастить (з чимось, в чомусь); порівн. пех, нім. -невдача (гал., СЧС, 522).
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пех — пех невезіння, прикрість, невдача; безталання (ср, ст): “Пех” захотів, що якийсь лахудра поліз йому до кишені якраз на нашій Богданівці! (Керницький) ◊ ма́ти пе́ха не мати щастя, везіння (ср, ст): Я завжди маю такого пеха!... Лексикон львівський: поважно і на жарт