1. Українська літературна мова на Буковині

плиткий

Пли́ткий.

1. Мілкий. Буває нераз і таке, що раки за житя є червоні, а то в плитких водах, де на них сильно ділає сонце, бо сьвітло також нищить ту синю закраску (Б., 1903, 20 серпня (2) вересня, 3); Рівні поля [села Д. ] пригадували б степ, якби не те, що місцями вони западають, мов знеохочені своїм положенням, творячи плиткі невеликі кітли (Коб., Земля, 221).

2. перен. Поверховий. Читаючи такі статті, котрих зміст і задушевні думки не иньші, як отсі наведені нами, ми не можемо затаїти нашого здивованя, що у нас такі плиткі гасла можуть повставати і жити (Б., 1895, 120, 1)

// пол. płytki — 1) мілкий, неглибокий; 2) перен. поверховий.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плиткий — Плитки́й: Пли́ткий: — мілкий [9;51,I,IV] — неглибокий, мілкий [54;21,V] — неглибокий, мілкий; поверховий [VI,VII] — неглибокий, поверховий [47] плитки́й: мелкій [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. плиткий — плитки́й прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  3. плиткий — -а, -е, діал. 1》 Мілкий, неглибокий. 2》 перен. Поверховий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. плиткий — Плитки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. плиткий — ПЛИТКИ́Й, а́, е́, діал. 1. Мілкий, неглибокий. Життя текло, мов річка, плитка і намулиста (І. Франко). 2. перен. Поверховий. Вони [великі митці] поборники високої правди, а не раби плиткої правдоподібності (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
  6. плиткий — плитки́й неглибокий; мілкий (ср, ст): Найважнішою засадою при штанах є, щоби штани не крутилися і щоби гарно лежали в кроці, та щоби не були за високі або за плиткі (Повний курс) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. плиткий — МІЛКИ́Й (який має невелику глибину), НЕГЛИБО́КИЙ, ПЛИТКИ́Й діал.; МІЛКОВО́ДИЙ (МІЛКОВО́ДНИЙ) (про водойму); МІЛИ́ННИЙ (з мілинами — про водойму); МІЛКОДО́ННИЙ (який має неглибоке дно — про човен тощо). Словник синонімів української мови
  8. плиткий — ПЛИТКИ́Й, а́, е́, діал. 1. Мілкий, неглибокий. Життя текло, мов річка, плитка і намулиста (Фр., V, 1951,412). 2. перен. Поверховий. Вони [великі митці] поборники високої правди, а не раби плиткої правдоподібності (Рильський, Веч. розмови, 1964, 260). Словник української мови в 11 томах