1. Українська літературна мова на Буковині

побит

По́бит. Становище, стан. І в пресі, і по земствах, і по иньчих их громадских і приватних орґанізациях — скрізь чутно було голоси про сю сьвяту і велику справу; що не задовольнивши її, годі й гадати про яке-будь ґрунтовне поліпшене і побиту економічного (Б., 1895, 20, 2);

// порівн. пол. pobyt — перебування.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побит — по́бит іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. побит — -у, ч., розм. 1》 Умови життя; побут. 2》 Спосіб, характер чого-небудь; порядок, установлений чи заведений десь. || у знач. присл., у сполуч. з прикм. або займ., побитом. З якого побиту? — чому?; з якої причини? Яким побитом? — як потрапив (потрапила) сюди, як опинився (опинилася) тут? Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побит — По́бит, -ту, -тові. Таки́м по́битом Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. побит — ПО́БИТ, у, ч., розм. 1. Умови життя; побут. Діти на селі – поміч. Аби зіп'ялось на ноги – зараз у поле: хай змалку привикає до свого побиту! У такому побиті бажали Іван з Мотрею своїх діток зростити-вигодувати (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  5. побит — нія́ким по́битом, розм. 1. Ніяк. Вже Василь ніяким побитом і не відчепиться від неї (Г. Квітка-Основ’яненко); А вернутись без горілки ніяким побитом не можна… (М. Коцюбинський); — Ану ступай сюди, шибенику!... Фразеологічний словник української мови
  6. побит — ПО́БУТ (загальний уклад життя, сукупність звичаїв, властивих якомусь народові, соціальній групі тощо), ПОРЯ́ДКИ (ПОРЯ́ДОК рідше), ПО́БИТ розм. Старий побут, сімейне безладдя, хатня залежність будь-кого може заморочити (К. Словник синонімів української мови
  7. побит — ПО́БИТ, у, ч., розм. 1. Умови життя; побут. Діти на селі — поміч. Аби зіп’ялось на ноги — зараз у поле: хай змалку привикає до свого побиту! У такому побиті бажали Іван з Мотрею своїх діток зростити-вигодувати (Мирний, І, 1949, 210). Словник української мови в 11 томах
  8. побит — По́бит, -ту м. 1) Бытъ. Чорноморський побит. 2) Образъ, способъ. Яким би побитом спастися? Котл. Ен. VI. 83. А може між вами є такий, щоб яким небудь побитом одшукав цього хазяїна. Рудч. Ск. II. 148. з якого побиту. Съ какой стати? З якого ж побиту мені вас обманювати? Котл. Н. П. 372. Словник української мови Грінченка