побит

ПО́БУТ (загальний уклад життя, сукупність звичаїв, властивих якомусь народові, соціальній групі тощо), ПОРЯ́ДКИ (ПОРЯ́ДОК рідше), ПО́БИТ розм. Старий побут, сімейне безладдя, хатня залежність будь-кого може заморочити (К. Гордієнко); Кожна людина хотіла б, щоб у тій стороні, де вона живе, та були б такі закони і порядки, щоб при них їй було ліпше жити (Леся Українка); Інший побит, вищі звичаї міські захоплюють її зовсім (Панас Мирний).

ПОРЯ́ДОК (певним чином зумовлене розташування, розміщення когось, чогось, послідовність чого-небудь), ЛАД, СИСТЕМАТИ́ЧНІСТЬ, СИСТЕ́МА, ПО́БИТ розм.; РОЗПОРЯ́ДОК (перев. послідовність чогось); ПРИ́ПИС, ПРИПИСА́ННЯ рідше (встановлений перев. керівними органами); ПРОЦЕДУ́РА (офіційно встановлений чи узвичаєний порядок здійснення, виконання, оформлення чогось). Удвох з Васею вони почали виробляти точний порядок завтрашнього дня (В. Собко); Життя пішло звичайним розміреним ладом (І. Ле); В Європі привикли більше до порядку, до систематичності, ..а в Бориславі тоді ті привички були ще слабі (І. Франко); Досліди провадять (Дмитро з Андрієм) за спеціальною системою, терпляче, як справжні інженери (М. Колесников); Думка.. малювала йому інший побит життя (Панас Мирний); Доки не усвідомиш оцього "треба", школа з її розпорядком буде для тебе тільки тягарем, каторгою... (О. Гончар); Я знав, що.. мої пильні заняття, мої аскетичні крайності, моя пунктуальність при виконуванні нових університетських приписів викликають хибні тлумачення (М. Грушевський); Порушити приписання адміністрації санаторію; Почали висувати кандидатів у президію. Процедура ця явно сподобалась вербівчанам, і вони почали називати десятки прізвищ (А. Іщук).

ПРИЧИ́НА (явище, яке зумовлює чи породжує інше явище; протил. наслідок), МОТИ́В, ПРИ́КЛЮЧКА розм., ПО́ШТОВХ розм., ПРУЖИ́НА розм., ПІДКЛА́ДКА розм., ПРИТИ́ЧИНА заст., розм., ПО́БИТ заст., розм., ПРИЧИ́НОК діал., ПРИТО́КА діал., ОСНО́ВА заст.; ПЕРШОПРИЧИ́НА, КО́РІНЬ, ПЕРВОПРИЧИ́НА заст. (основна, головна); ВИНА́ розм. (причина перев. негативних явищ). На Великдень всі зібрались На тую долину, Щоб Якимової смерті Звідати причину (С. Руданський); Не питав (Начко) брата про мотиви цього кроку (І. Франко); Рече хоробрий маг: — Аби ти знав, Без приключки ніхто не ворогує: Од рук твоїх йому загине батько, Дак буде він ненавидіть тебе (А. Кримський); Поштовхом до заїкання буває наслідування цього дефекту (з журналу); — Та, правду сказати, я й не видам за вас своєї дочки: є тому деяка притичина (І. Нечуй-Левицький); Такий причинок (образа самого губернатора) більше пояснює сувору розправу з Михайлом, ніж тая звада з інспектором (Олена Пчілка); Стали (війт і присяжні) коло одного вугла, шпортають, штуркають.. "Що за притока?" — гадаю собі (І. Франко); (Андрій:) А ти все-таки певне не маєш основи думати, щоб я відносився до тебе погано (Леся Українка); Ми ще багато чого не знаємо. Але я звик шукати першопричину насамперед в людях (В. Собко); Свій корінь-причину мають вдача людська і звички людські (Є. Гуцало); А почни розповідати.. про ліки, що вбивають ті бактерії — первопричину всіх хвороб,- обличчя стануть якимись дурнувато-хитрими, наче на них хто наклав маску (П. Колесник); Він, мабуть, поклав на мою дружину всю вину нашої зажуреності (О. Досвітній).

СПО́СІБ (спеціальна дія або система дій, яка дає можливість зробити, здійснити що-небудь), ЗА́СІБ, ПРИЙО́М, ЛАД з прийм. на та означ., ЧИН в оруд. в. з означ., РОБ в оруд. в. з означ., ЗРАЗОК, КШТАЛТ, НА́ПАД розм., МО́ДУС книжн. ПОЧЕРК, МАНЕРА (МАНІ́РА заст.), МАНІ́Р розм., ПО́БИТ в оруд. в. з означ., розм., ФАСО́Н розм., ХВА́ТКА розм., МАНО́РІЯ заст., ЯРМІС діал. (звичка діяти певним чином). — Нібито не велика штука дерев'яну ложку зробити, а все-таки треба мати свої способи, знатися на матерії (І. Франко); Я вступив до нього (комерційного інституту) лише тому, що мій атестат не давав мені права для вступу до інших вищих учбових закладів. Це був засіб здобути вищу освіту взагалі (О. Довженко); Різні прийоми і особливості були у наших рибалок. Дехто, приміром, любив міняти місця і присусіджуватись до чужих принад (М. Рильський); Його (командувача) голова на всі лади варіювала план загального наступу (Ю. Яновський); Я слухаю промову і одночасно думаю — яким чином тут опинився батько? (Л. Смілянський); — Додому?! То яким робом? — ще голосніше і недовірливо крикнув фурман. — Поки пішки (М. Стельмах); — Ви всіма нападами (плаваєте)? А нуте ще по-жіночому! (Панас Мирний); Ці переклади ("Слова о полку Ігоревім" Шашкевича, Максимовича, Руданського, Федьковича, Панаса Мирного) писані в різних манерах (М. Рильський); Тож краще, мабуть, буде повестись перед комісією на вже випробуваний манір — покірненьким телятком, ангелочком (О. Гончар); Хитрить лукавая Ютурна, Яким би побитом їй Турна Спасти од смертного ножа (І. Котляревський); Демид, дуже зацікавившись цим гарненьким дівчам, прибрав інший ярміс і став поводитись так, мов зовсім її не поміча (Б. Грінченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побит — по́бит іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. побит — По́бит. Становище, стан. І в пресі, і по земствах, і по иньчих их громадских і приватних орґанізациях — скрізь чутно було голоси про сю сьвяту і велику справу; що не задовольнивши її... Українська літературна мова на Буковині
  3. побит — -у, ч., розм. 1》 Умови життя; побут. 2》 Спосіб, характер чого-небудь; порядок, установлений чи заведений десь. || у знач. присл., у сполуч. з прикм. або займ., побитом. З якого побиту? — чому?; з якої причини? Яким побитом? — як потрапив (потрапила) сюди, як опинився (опинилася) тут? Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. побит — По́бит, -ту, -тові. Таки́м по́битом Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. побит — ПО́БИТ, у, ч., розм. 1. Умови життя; побут. Діти на селі – поміч. Аби зіп'ялось на ноги – зараз у поле: хай змалку привикає до свого побиту! У такому побиті бажали Іван з Мотрею своїх діток зростити-вигодувати (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  6. побит — нія́ким по́битом, розм. 1. Ніяк. Вже Василь ніяким побитом і не відчепиться від неї (Г. Квітка-Основ’яненко); А вернутись без горілки ніяким побитом не можна… (М. Коцюбинський); — Ану ступай сюди, шибенику!... Фразеологічний словник української мови
  7. побит — ПО́БИТ, у, ч., розм. 1. Умови життя; побут. Діти на селі — поміч. Аби зіп’ялось на ноги — зараз у поле: хай змалку привикає до свого побиту! У такому побиті бажали Іван з Мотрею своїх діток зростити-вигодувати (Мирний, І, 1949, 210). Словник української мови в 11 томах
  8. побит — По́бит, -ту м. 1) Бытъ. Чорноморський побит. 2) Образъ, способъ. Яким би побитом спастися? Котл. Ен. VI. 83. А може між вами є такий, щоб яким небудь побитом одшукав цього хазяїна. Рудч. Ск. II. 148. з якого побиту. Съ какой стати? З якого ж побиту мені вас обманювати? Котл. Н. П. 372. Словник української мови Грінченка