1. Українська літературна мова на Буковині

поборювати

Побо́рювати (кого?, що?). Змагатися, боротися (проти кого?, чого?). Волохи прийдуть до переконаня, що ліпше трудитись спільно для краю, як поборювати себе взаїмно, в тій надії голосує бесідник за буджетом (Б., 1895, 5, 3); По ядренній бесіді п. Малика порішено одноголосно попирати лише кандидатуру п. Спинула, а поборювати всяку иньшу (Б., 1907, 44, 1); Довкола цього ідеалу [самостійної України] й крутилися всі промови на комерсі. А що зі “старих” ніхто не промовив, то ми так і зрозуміли, що цей наш національний ідеал не в політичній концепції наших “старих”, а що ми — самостійники, то старі мусять нас поборювати (Сімович, 1938, 47).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поборювати — побо́рювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. поборювати — Перемагати; (труднощі) переборювати, (плач) пересилювати, (що) Г. боротися з чим; док. ПОБОРОТИ, о. покласти на лопатки. Словник синонімів Караванського
  3. поборювати — див. захищати; перемагати; підкорювати Словник синонімів Вусика
  4. поборювати — -юю, -юєш, недок., рідко, побороти, -борю, -бореш, док., перех. 1》 Борючись із ким-небудь, перемагати. || Перемагати у війні, в бою. || Переборювати який-небудь або чийсь опір; справлятися з чим-небудь. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поборювати — Побо́рювати, -бо́рюю, -бо́рюєш; поборо́ти, -борю́, -бо́реш, -бо́рють; поборо́в, -ро́ла; побо́рюючи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. поборювати — ПОБО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., рідко, ПОБОРО́ТИ, борю́, бо́реш, док., кого, що. 1. Борючись з ким-небудь, перемагати. Дарка і сміялася і сердилася, далі поборола Ярину і кинула в траву (Леся Українка); Любив [дід] боротися по ярмарках. Словник української мови у 20 томах
  7. поборювати — ЗАСВО́ЇТИ що (у процесі вивчення чого-небудь, ознайомлення з чимось набути якихось знань, зрозуміти, уяснити щось), ОСВО́ЇТИ, ОПАНУВА́ТИ, ОВОЛОДІ́ТИ чим, ОСЯГНУ́ТИ, ОСЯГТИ́, ПОГЛИ́НУТИ (глибоко, міцно); ПОДУ́ЖАТИ, ПОБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ОСИ́ЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. поборювати — ПОБО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., рідко, ПОБОРО́ТИ, борю́, бо́реш, док., перех. 1. Борючись з ким-небудь, перемагати. Дарка і сміялася і сердилася, далі поборола Ярину і кинула в траву (Л. Укр., III, 1952, 739); Любив [дід] боротися по ярмарках. Словник української мови в 11 томах