1. Українська літературна мова на Буковині

повити

Пови́ти. Народити. Троє дітий повила дня 21. с. м. Аниця Летвіньска на передмістю Калічанка в Чернівцях. Всі троє зараз по породі умерли (Б., 1895, 39, 3); Наш Цісар — прадідом. Архікняжка Авґуста, дочка Архікнягині Ґізелі (дочки нашого Цісаря) повила 26. марта в Берні Архікнязя Осипа-Авґуста (Б., 1895, 12, 4)

// пол. powić — 1) спеленати; 2) обмотати; 3) народити.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повити — пови́ти 1 дієслово доконаного виду обплітати; обвивати пови́ти 2 дієслово доконаного виду вити, скиглити якійсь час пови́ти 3 дієслово доконаного виду виготовити виттям багато предметів Орфографічний словник української мови
  2. повити — I див. повивати. II -вию, -виєш, док., неперех. Вити (див. вити I) якийсь час. III -в'ю, -в'єш, док., перех. Виготовити виттям багато яких-небудь предметів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повити — Пови́ти, -в’ю́, -в’є́ш, -в’ю́ть; пови́й, -ви́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. повити — ПОВИ́ТИ¹ див. повива́ти. ПОВИ́ТИ², ви́ю, ви́єш, док., без прям. дод. Вити (див. ви́ти¹) якийсь час. Мій пес повиє день чи два, Та й помандрує скрізь (П. Грабовський); Вона одна дозволила собі На самоті по-бабському повити, Шукаючи полегшення в журбі (М. Словник української мови у 20 томах
  5. повити — стидо́м пови́ти / повива́ти го́лову чию. Осоромити, зганьбити кого-небудь. — І мати твоя, і бабка твої були чесного роду, а ти стидом повила мою голову сиву! Геть додому! — кричала вона до Насті (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
  6. повити — ВИ́ТИСЯ (про рослини — обмотуватися, обкручуватися навколо чого-небудь, по чомусь), ПЛЕСТИ́СЯ, ПОВИВА́ТИСЯ, ОБВИВА́ТИСЯ, ОБПЛІТА́ТИСЯ, ПОВЗТИ́ рідше; ОБВИВА́ТИ що, ПОВИВА́ТИ що (собою). — Док. Словник синонімів української мови
  7. повити — ПОВИ́ТИ¹ див. повива́ти. ПОВИ́ТИ², ви́ю, ви́єш, док., неперех. Вити ( див. ви́ти¹) якийсь час. Мій пес повиє день чи два, Та й помандрує скрізь (Граб. Словник української мови в 11 томах
  8. повити — Повити см. повивати. Словник української мови Грінченка