повномочия
Повномо́чия, мн. Повноваження. Хіньских відпоручників, котрі були до Япану приїхали, аби вести переговори о мирі, відослали назад Япанці, бо відпоручники не мали належитих повномочий (Б., 1895, 5, 4)
// порівн. рос. надлежащие полномочия — належні повноваження; пол. pełnomocnictwo — повноваження.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me