позвіл

По́звіл. Дозвіл. Далі ухвалено завізвати кр[аєвий ] виділ, щоби на слідуючій сесиїздав справу й поставив внесеня дотично просьби Кімполюнгу о позвіл на побирáнє оплати за оглядини худоби і м'яса (Б., 1895, 5, 4)

// порівн. пол. pozwolenie — дозвіл; рос. позволение — те саме.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me