позвіл
По́звіл. Дозвіл. Далі ухвалено завізвати кр[аєвий ] виділ, щоби на слідуючій сесиїздав справу й поставив внесеня дотично просьби Кімполюнгу о позвіл на побирáнє оплати за оглядини худоби і м'яса (Б., 1895, 5, 4)
// порівн. пол. pozwolenie — дозвіл; рос. позволение — те саме.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me