1. Українська літературна мова на Буковині

позволити

Позво́лити, позваля́ти. Дозволити. Кілько по тих містах є невдоволених з такого ладу Русинів, котрі й нарікають, і пишуть о тім по часописях; самі ж дійстно на місци соромлять ся поговорити з міщанином, бо їм їх бюрократична пиха на се не позваляє. Они раді з того, коли хто, поправляючи рускі відносини, упаде жертвою борби, але они самі не мають волі, енергії до того, они самі боять ся згинути. Вся їх діяльність обмежає ся на наріканє (Б., 1895, 63, 2); Адміністративна комісия позваляє собі припоручити соймови до принятя слідуючу резолюцию (Б., 1899, 35, 1); Не знаю, як буде з виставою в Празі, я би дуже а дуже хтіла поїхати туди, але не знаю, чи обставини позволять мені на те (Коб., Листи, 10, 264)

// пол. pozwolić, pozwalać — дозволити, дозволяти; рос. позволить, позволять — те саме.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позволити — позво́лити дієслово доконаного виду дозволити розм. Орфографічний словник української мови
  2. позволити — ПОЗВО́ЛИТИ див. позволя́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. позволити — Позволь собаці під стіл, а вона лізе на стіл. Про людей, що хотять вищого становища як заслужили, чи здібні до нього, чи ні. Позволив зварити сало у своїй капусті. Удає добродія, щоб використати. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. позволити — ДОЗВОЛЯ́ТИ кому що (давати згоду на здійснення чогось), ДОПУСКА́ТИ кого, ДАВА́ТИ з інфін., ДАВА́ТИ ПРА́ВО, ПІДПУСКА́ТИ до чого, розм., ПРИПУСКА́ТИ кого, що, розм., ПОЗВОЛЯ́ТИ розм., ЗВОЛЯ́ТИ розм., ПРИЗВОЛЯ́ТИ розм., БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого на що, уроч. Словник синонімів української мови
  5. позволити — ПОЗВО́ЛИТИ див. позволя́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. позволити — Позволити см. позволяти. Словник української мови Грінченка