попукати
Попу́кати, пу́кати. Потріскати, розтріскатися. Начинєз медом треба тримати в сухім місци і стеречи взимі від морозів, аби начинє не попукало (Товариш, 1908, 276)
// пол. popękać — потріскатися.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попукати — попу́кати дієслово доконаного виду потріскатися; постукати діал. Орфографічний словник української мови
- попукати — -аю, -аєш, док., діал. 1》 Полопатися, потріскатися, луснути (про все чи багато чогось; у багатьох місцях). 2》 Постукати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попукати — ПОПУ́КАТИ, аю, аєш, док., діал. 1. Полопатися, потріскатися, луснути (про все або багато чогось; у багатьох місцях). Попукають шибки у зимі [взимку] (Сл. Б. Грінченка); Ех, як підскочить Яків, як хрясне економом об землю. Аж латки на нім попукали. А сам тікати (Г. Хоткевич). 2. Постукати. Словник української мови у 20 томах
- попукати — ПОПУ́КАТИ, аю, аєш, док., діал. 1. Полопатися, потріскатися, луснути (про все або багато чогось; у багатьох місцях). Попукають шибки у зимі [взимку] (Сл. Гр.); Ех, як підскочить Яків, як хрясне економом об землю. Аж латки на нім попукали. А сам тікати (Хотк., Довбуш, 1965, 240). 2. Постукати. Словник української мови в 11 томах
- попукати — Попукати, -каю, -єш гл. 1) Постучать. 2) Лопнуть (во множествѣ). Попукають шибки у зімі. Камен. у. Словник української мови Грінченка