1. Українська літературна мова на Буковині

порекло

Поре́кло. Прізвище. Перед вибором треба собі поробити картки і на картках повиписувати порекла всіх тих, кого хочемо вибирати на радних громадских та й на заступників (См.-Стоцький, Громада, 35-36).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порекло — Порекло́: — про́звище, про́звисько (вуличне) [8] Словник з творів Івана Франка
  2. порекло — по́рекло іменник середнього роду прізвисько діал. Орфографічний словник української мови
  3. порекло — -а, с., зах. Прізвисько, прізвище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. порекло — ПО́РЕКЛО, а, с., діал. Прізвисько, прізвище. – Хлоп, каже, все дурний, .. та й би не навчивси [навчився] навіть своє порекло на письмі покласти (В. Стефаник); Сільського дяка було порекло Микитейчук (Г. Хоткевич). Словник української мови у 20 томах
  5. порекло — поре́кло вул. прізвисько (ст): І дістав від нас Бойко порекло “Бойко сліфка” (П'ясецький)||придомок Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. порекло — ПРІ́ЗВИСЬКО (найменування, яке дається людині крім справжнього прізвища та імені й указує на якусь її рису), НА́ЗВИСЬКО, ПРОЗВА́ННЯ, ПРІ́ЗВИЩЕ рідше, ПРИ́КЛАДКА зневажл., ПРО́ЗВИСЬКО діал., ПРО́ЗВИЩЕ діал., НА́ЗВА діал., ПО́РЕКЛО діал.; КЛИ́ЧКА розм. Словник синонімів української мови
  7. порекло — ПО́РЕКЛО, а, с., діал. Прізвисько, прізвище. — Хлоп, каже, все дурний, .. та й би не навчивси [навчився] навіть своє порекло на письмі покласти (Стеф., I, 1949, 93); Сільського дяка було порекло Микитейчук (Хотк., II, 1966, 364). Словник української мови в 11 томах
  8. порекло — Порекло, -ла с. Прозвище, прозваніе. Шух. І. 29. Словник української мови Грінченка