1. Словник синонімів української мови

порекло

ПРІ́ЗВИСЬКО (найменування, яке дається людині крім справжнього прізвища та імені й указує на якусь її рису), НА́ЗВИСЬКО, ПРОЗВА́ННЯ, ПРІ́ЗВИЩЕ рідше, ПРИ́КЛАДКА зневажл., ПРО́ЗВИСЬКО діал., ПРО́ЗВИЩЕ діал., НА́ЗВА діал., ПО́РЕКЛО діал.; КЛИ́ЧКА розм. (часто конспіративне); ПСЕВДОНІ́М (перев. авторський знак, яким користується письменник, актор тощо замість власного прізвища). Діда Олофіра по-вуличному прозивали Царком. Це прізвисько лишилося за Строкатим здавна (О. Донченко); В школі мені дали назвисько — зоолог, бо природничі науки найбільше цікавили мене (О. Копиленко); — Це той розбійник, на прозвання Мороз (С. Васильченко); Лазар ненавидів тюремного смотрителя, якому тюрма дала прізвище "морда" (М. Коцюбинський); Прозвисько "цвіркун" дуже личило Ганнусі (О. Копиленко); Ніхто у всій школі не мав стільки прозвищ, як присадкуватий, кругловидий Василь Грищук (С. Васильченко); Васька Соломін на пароплаві відзначався тим, що.. завжди виступав з пропозиціями. Йому навіть кличку дали Васька Пропозиціонер (М. Трублаїні); Вони працювали кореспондентами Н-ської армійської газети і підписували свої спільні твори псевдонімом Чайка (Ю. Яновський).

ПРІ́ЗВИЩЕ (найменування особи, набуте при народженні або шлюбі, що передається від покоління до покоління і вказує на спорідненість), ПРІ́ЗВИСЬКО рідше, ІМ'Я́ рідше, НАЙМЕ́ННЯ розм., НА́ЗВИСЬКО розм., ПРОЗВА́ННЯ заст., НА́ЗВИЩЕ діал., ПО́РЕКЛО діал. Він.. знав напам'ять прізвища всіх президентів і прем'єр-міністрів (Ю. Андрухович); Аж у саме знадобіддя проїздив тудою випадком із свого маєтку один пан, на прізвисько Перікон да Візальго (переклад М. Лукаша); І в Будинку металургів, і приїжджі горожани знають його під цим іменем: дід Нечуйвітер, гроза браконьєрів (О. Гончар); Прозивався він Василь Невдачливий, чи, пак, наймення йому було Думенко, а по-вуличному його дражнили: "невдачливий" (Грицько Григоренко); Сільського дяка було порекло Микитейчук (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порекло — Порекло́: — про́звище, про́звисько (вуличне) [8] Словник з творів Івана Франка
  2. порекло — по́рекло іменник середнього роду прізвисько діал. Орфографічний словник української мови
  3. порекло — Поре́кло. Прізвище. Перед вибором треба собі поробити картки і на картках повиписувати порекла всіх тих, кого хочемо вибирати на радних громадских та й на заступників (См.-Стоцький, Громада, 35-36). Українська літературна мова на Буковині
  4. порекло — -а, с., зах. Прізвисько, прізвище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. порекло — ПО́РЕКЛО, а, с., діал. Прізвисько, прізвище. – Хлоп, каже, все дурний, .. та й би не навчивси [навчився] навіть своє порекло на письмі покласти (В. Стефаник); Сільського дяка було порекло Микитейчук (Г. Хоткевич). Словник української мови у 20 томах
  6. порекло — поре́кло вул. прізвисько (ст): І дістав від нас Бойко порекло “Бойко сліфка” (П'ясецький)||придомок Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. порекло — ПО́РЕКЛО, а, с., діал. Прізвисько, прізвище. — Хлоп, каже, все дурний, .. та й би не навчивси [навчився] навіть своє порекло на письмі покласти (Стеф., I, 1949, 93); Сільського дяка було порекло Микитейчук (Хотк., II, 1966, 364). Словник української мови в 11 томах
  8. порекло — Порекло, -ла с. Прозвище, прозваніе. Шух. І. 29. Словник української мови Грінченка