1. Українська літературна мова на Буковині

поручатися

Поруча́тися. Рекомендуватися. Як пчоли взимі терплять голод, то поручає ся вкладати тонкі плитки цукру між рамами, а полицею (Товариш, 1908, 272); Крім обезпечень на житє поручає ся обезпеченя на ренти, обезпеченя від випадків взагалі та від випадків желізничих (Б., 1909, рекл)

// див. поручати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поручатися — поруча́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поручатися — Ручитися, о. давати руку на відріз. Словник синонімів Караванського
  3. поручатися — -аюся, -аєшся, недок., поручитися, -ручуся, -ручишся, док. 1》 Давати поруку за кого-, що-небудь; ручатися. 2》 тільки недок. Пас. до поручати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поручатися — Заручатися, заручитися, позаручатися Словник чужослів Павло Штепа
  5. поручатися — ПОРУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОРУЧИ́ТИСЯ, ручу́ся, ру́чишся, док. 1. Давати поруку за кого-, що-небудь; ручатися. – Ти, старосто, поручаєшся за нього? (Сл. Словник української мови у 20 томах
  6. поручатися — ГАРАНТУВА́ТИ (зобов'язуватися забезпечити виконання чого-небудь), ЗАПЕВНЯ́ТИ (ЗАПЕ́ВНЮВАТИ), РУЧА́ТИСЯ, ПОРУЧА́ТИСЯ. — Док.: гарантува́ти, запе́внити, ручи́тися, поручи́тися, запоручи́тися. Словник синонімів української мови
  7. поручатися — ПОРУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОРУЧИ́ТИСЯ, ручу́ся, ру́чишся, док. 1. Давати поруку за кого-, що-небудь; ручатися. — Ти, старосто, поручаєшся за нього? (Сл. Гр. Словник української мови в 11 томах